Брати богословського наукового товариства взяли участь у міжсемінарійній конференції в Брюховичах
21-23 вересня 2023 р. Б. у Брюховичах відбулася студентська конференція «Святий Йосафат – пастир, який віддав своє життя за єдність Церкви». Організатором заходу виступив Василіанський інститут філософсько-богословських студій імені Йосифа Вельямина Рутського. Головна мета конференції – обмін знаннями та досвідом, а також поширення почитання священномученика Йосафата Кунцевича в УГКЦ. У роботі конференції взяли участь науковці, викладачі та студенти семінарій УГКЦ.
Науковий захід розпочався Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ. Владика заохотив усіх учасників конференції до глибшого пізнання життя та діяльності святого Йосафата, побажав плідної праці та зросту у науковій сфері.
Офіційне відкриття конференції розпочалося з вітального слова ректора Василіанського інституту філософсько-богословських студій імені Йосифа Вельямина Рутського, впр. о. д-ра Пантелеймона Трофімова, ЧСВВ.
У вітальному слові до учасників конференції отець-ректор підкреслив, що проведення такого роду конференцій дасть змогу семінаристам різних семінарій познайомитися, обмінятися досвідом, пізнати щось нове, а також провести час і відпочити. Коротко представив історичний період в якому жив святий Йосафат, а також визначив цілі даної конференції. Під час свого виступу о.Пантелеймон окреслив коло проблемних питань, що виносяться на обговорення, а саме: чому в нашому народі святий Йосафат не є почитаний, заради чого він віддав своє життя, чи подвиг святого актуальний сьогодні. На завершення свого виступу отець-ректор висловив сподівання, що наукова дискусія буде корисною, побажав усім учасникам конференції наснаги та нових творчих знахідок.
Після офіційного відкриття конференції розпочалися пленарні засідання, в межах яких головні спікери конференції презентували свої доповіді. Роботу пленарних засідань конференції модерував о. Полікарп Марценюк, ЧСВВ.
Опісля учасники конференції розпочали працю у чотирьох тематичних секціях, які модерували с. Дарія Турків, ЧСВВ, о. Василь Попелястий, о. Полікарп Марценюк, ЧСВВ та п. Володимир Мороз. Під час конференції кожен зміг поділитися своїми напрацюваннями про різні аспекти життя св.Йосафата з учасниками із різних духовних семінарій.
Зокрема, брати нашого Богословського Наукового Товариства представили доповіді на такі теми. «Пост-берестейський період: становище Унійної Церкви в часи св. Йосафата Кунцевича» виголосив о. Сергій Дмитерко. Бр. Роман Романюк розповів про «Роль Йосафата Кунцевича у заснуванні ЧСВВ». Також бр. Любомир Петровський доповів про «Методи та засоби, якими послуговувався св. Йосафат для “здобування” душ та осягнення Церковної єдності». Про «Архипастирську та літургійну діяльність священномученика Йосафата Кунцевича» розповів бр. Іван Лопушинський. Доповідь про «Прославу постаті Йосафата Кунцевича після його смерті. Беатифікаційний та канонізаційний процеси» представив бр. Іван Бокало. На тему «Позиція Йосафата Кунцевича щодо питань православно-католицького діалогу з перспективи сучасності» говорив бр. Михайло Терновий.
23 вересня, після завершення праці у секціях, було зроблено підсумки цієї роботи, а також зроблено відповідні висновки міжсемінарійної конференції. Наприкінці заходу учасники зробили спільне фото та заспівали пісню прослави св. Йосафата. Спільна зустріч завершилася святковим обідом.
Довідка: 12 листопада в нашій Церкві вшановуємо 400-ліття з дня смерті святого священномученика Йосафата. Іван Кунцевич народився 1580 року у Володимирі-Волинському. У 24 роки він вступив до монастиря Святої Трійці у Вільні та отримав монаше імʼя Йосафат. У 1609 році Кунцевича висвятили на священика.
Помер священик у 1623 році від побиття противниками церковної єдності. Біля тіла мученика почали діятися чуда. У 1643 році Папа Урбан VІІІ проголосив Йосафата Блаженним, а через 224 роки Папа Пій ІХ прилучив Йосафата до лику святих Вселенської Церкви.
Перенесення мощів українського святого до собору Святого Петра у Ватикані відбулося в листопаді 1963 року.
За словами сучасників, Йосафат Кунцевич був чудовим проповідником, турботливим пастирем, відданим справі спасіння віруючих і єдності між християнами. У 1923 р. Папа Пій ХІ присвятив йому енцикліку під назвою «Ecclesiam Dei» («Церква Божа»). У ній понтифік підкреслював приклад його особистої святості, життя в чистоті і бідності.
Крім того, Йосафат користувався великою повагою за свої інтелектуальні здібності. Під його редакцією виходили численні тексти про першість св. Петра, єдність Церкви, хрещення св. Володимира. Він видав катехизм і намагався адаптувати проповідь Євангелія до особливостей менталітету місцевого населення. Папа Римський Іван Павло II назвав Кунцевича «апостолом єднання».
