Семінарійна спільнота молитовно згадала подвиг тринадцяти простих селян із села Пратулин, які віддали своє життя за Христа
«Коли лютий ворог душ прибув у Пратулин вимагати відступства від Церкви, з’єднаної із скелею Петровою, ви, преславні Пратулинські мученики, не пішли за його намовою нечестивою і не побоялися ні побоїв, ні куль, ні смерти. Загородили своїми грудьми вступ до храму свого…» (Зі стихири Молебня до Пратулинських Блаженних). Це були звичайні люди, які не мали високих чинів чи богословських ступенів, але мали дещо значно більше – непохитну віру, яку не зміг зламати навіть страх смерті. Сьогодні їхній приклад став центром життя нашої семінарійної спільноти.
Історія Пратулинських мучеників – це розповідь про те, як у 1874 році вірні греко-католики відмовилися передати свою церкву під юрисдикцію Російської імперії. Коли солдати прийшли, щоб відібрати храм, парафіяни стали на подвір’ї живим щитом. На наказ стріляти вони відповіли молитвою та співом. Тринадцять чоловіків загинули на місці, засвідчивши свою єдність із Наступником святого Петра та вірність Католицькій Церкві.
Світ визнав їхній подвиг через століття: 6 жовтня 1996 року, під час святкування 400-ї річниці Берестейської унії, святий Папа Іван Павло II проголосив мучеників з Пратулина блаженними. Відтоді в Українській Греко-Католицькій Церкві було укладено акафіст та молебень, які допомагають вірним звертатися до них у своїх потребах.
Цей день у нашій семінарії був сповнений особливого духовного настрою. Ми розпочали вшанування з Вечірні та Утрені, вслухаючись у тексти, що оспівують мужність мучеників. Кульмінацією дня стала Божественна Літургія, де ми єдналися навколо Христа – Того, за Кого пратулинці без вагань віддали своє життя.
Увечері брати-семінаристи знову зібралися у храмі на Молебень до Пратулинських мучеників. Підносячи свої молитви, ми просили заступництва для нашої Церкви, усіх людей, а також для кожного майбутнього душпастиря. Особливим болем у наших серцях відгукувалася молитва за наших військових, які сьогодні на передовій тримають живий щит над Україною, та за тих Героїв, які вже віддали життя за нашу волю. Поруч із цим ми щиро молилися за мирне населення, яке щодня страждає від жахів війни: за людей, які втратили домівки, за тих, хто перебуває під обстрілами або в окупації, та за всіх невинно вбитих. Як колись пратулинські селяни терпіли несправедливість і насилля від того самого агресора, так і сьогодні мільйони українців проходять через свій шлях мучеництва. Ми просили в Бога сили для нашого народу вистояти і перемогти це зло. Цьогорічне свято для нас є особливим ще й тому, що Пратулинські мученики перебувають з нами не лише духовно, а й фізично.
Нагадаємо, що 26 вересня 2024 року Божого наша семінарія отримала неоціненний дар – мощі Блаженних Пратулинських мучеників. Їх передав преосвященніший митрополит Львівський Ігор Возняк. Ці мощі, привезені безпосередньо з місця їхнього подвигу, стали для нашого семінарійного храму джерелом особливої благодаті.
Споглядаючи на ці мощі, кожен із нас ставить собі питання: чи готовий я так само безкомпромісно любити Бога і свій народ? Нехай приклад тринадцяти героїв віри та жертовність наших сучасних захисників і стійкість простого люду допомагають нам бути вірними у нашому покликанні до кінця.
Блаженні Пратулинські мученики, моліть Бога за нас і за мир та перемогу України!
