Початок нового навчального року

Відкриття навчального року у Тернопільській Вищій Духовній Семінарії 2025-2026 р. Б.

25 серпня 2025 р. Б., у день Повернення мощів святого апостола Вартоломея та святого апостола Тита, Преосвященніший Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк очолив урочисті богослужіння з нагоди відкриття нового навчального року у Тернопільській Духовній Семінарії імені Патріарха Йосипа Сліпого.

Святкові заходи розпочалися архиєрейською Божественною Літургією та урочистим чином складання присяги студентами першого курсу. Після урочистої зустрічі архиєрея на подвір’ї семінарійного храму та вхідних молитов розпочалася Божественна Літургія, яка зібрала численних вірних, викладачів, семінаристів та гостей святині. Архиєрейське богослужіння звершувалося за участю численного духовенства: Преосвященного Владики Дмитра Григорака, єпарха Бучацького, Преосвященного Владики Івана Кулика, єпарха Камянець-Подільського, Преосвященного Владики Петра Лози, єпарха Сокальсько-Жовківського, Преосвященного Владики Йосафата Говери, екзарха Луцького, Преосвященного Владики Володимира Фірмана, єпископа-помічника, а також духовенства семінарії, зокрема отця-ректора Івана Римара та інших викладачів духовної семінарії. Храм був переповнений молодими семінаристами, які з молитовним настроєм розпочинали новий етап своєї духовної освіти.

Звертаючись до присутніх із словом проповіді, Преосвященніший Владика нагадав слова з Євангелія від Марка: «Покайтеся!». Архиєрей пояснив, що для декого покаяння має негативний сенс, дехто його боїться, сприймаючи як щось неприємне, що вимагає самозвинувачення. «Але, дорогі, ні – Ісус мав на увазі інше: зростати у Божій благодаті, перемінюватися на краще», – наголосив Владика.

Як зазначив архиєрей, семінарія – це місце, де навчаються на священників, як у медичних закладах вчаться на лікарів, чи в педагогічних – на вчителів. «Але насправді це не зовсім так. Семінарія – це місце дуже серйозної інтелектуальної праці, духовної праці та духовного розвитку. Це місце, де брати-семінаристи зростають у пізнанні Бога і пізнанні себе, а також зростають у пізнанні свого покликання. Це місце переміни – від першого курсу до сьомого курсу є довгий шлях, який проводить кожного брата», – підкреслив Владика.

Архиєрей наголосив, що саме семінарія є тим місцем, де семінаристи вчаться жити не для себе, а для Воскреслого Христа, щоб у повній довірі піти за Ним, куди Він їх покличе. «Це прекрасний час, тому що перемінюватися, зростати у Божій благодаті, пізнавати Божу волю, пізнавати себе – це чудові звершення нашого життя», – додав Владика Теодор. На завершення своєї проповіді архиєрей зазначив: «Нині, просячи Божого благословення, молимося за кожного брата-семінариста, їхніх батьків, викладачів, які вкладають в їхні уста ті глибокі істини Божої правди, Божої науки, які вони будуть передавати через серйозний інтелектуальний розвиток. Молимося за отців, які владнають духовні цінності. З Богом у цей новий академічний рік!»

Після завершення архиєрейської Божественної Літургії отець-ректор Іван Римар подякував Преосвященнішим владикам за щирі молитви та духовну підтримку семінарії. Митрополит у свою чергу привітав усіх присутніх із початком нового навчального року, побажавши семінаристам наполегливості у навчанні та зростання у вірі. Дякуємо братам сьомого курсу, які на останньому етапі підготували цей захід. Ми радіємо за них, а також молимося, щоби всі успішно завершили своє навчання у семінарії. Кульмінацією урочистостей став чин складання присяги студентами першого курсу, які урочисто взяли на себе зобов’язання сумлінно навчатися та готуватися до майбутнього священничого служіння. Цей знаменний момент засвідчив початок їхнього духовного шляху у стінах семінарії.

Урочистості завершилися спільною молитвою за перемогу України – “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни”.

Тобі давно писали вже поеми,
можливо, ти не любиш ці вірші,
та, якось так, що, неважливо де ми,
ти завжди поруч в серці і душі.
хай… все життя – продуманий сценарій.
В якому найпотрібніша – любов.
Хоч скільки б не закінчив семінарій,
Хоч скільки б ти не вивчив в світі мов.

Які б у нас не склалися дороги,
В який би ми не бігли поворот,
Та рідні в тебе лишаться пороги,
І справжній від КОВІДу антидот.

Тебе ніяк, не зможу вже забути
ти сяєш блиском сонячних небес.
і де б мені не довелося бути-
у мене в серці ти – ТВДС.