Мій син Кіборг
Семінарійна спільнота мала унікальну можливість зустріти, маму загиблого героя-кіборга, захисника Донецького аеропорту Пані Марію Вітишин, а також Голову видавництва “Джура” Василя Ванчуру та представника сектору міністерства у справах ветеранів в Тернопільській області пані Ірину Скасків.
На початку зустрічі мати озвучила питання, які їй часто задавали люди:
Яким був ваш син?
Мій син був дуже добрий. Але водночас був таким, як всі, мав свої плюси і мінуси.
Але якщо був таким як всі, то як став героєм?
Написала книгу для того аби показати, що героями не народжуються, героями стають.”
Як ви виховали такого сина?
“Знаєте вам мабуть відома приказка Слово навчає але приклад потягає.
В нас не було виховних бесід але в нас був приклад.
В неділю всі збиралися і разом йшли до церкви.
На Святий Вечір не лягали спати поки не переспівали всі колядки.”
Чи у вас є ненависть до наших ворогів?
“Це є боляче, що вони принесли смерть моєму сину, але наша сім’я до них ненависті не має, напевно це так Бог дав.
Як можна до них мати ненависть, як вони бідні засліплені люди, потрібно молитися аби Бог зробив чудо і змінив їх”
В моменти найбільшого болю, що вам допомагало лікувати біль душі?
“Біль моєї душі лікувала молитва, присутність Бога, Святе Причастя, сповідь, я безперестанку читала акафіст за померлих, коли я молилася то відчувала якусь теплоту і присутність мого сина.”
«В нього були певні складності в сімейному житті, але він ніколи злого слова не сказав нікому». Остання розмова, коли я жалілася, що його діти не завжди мене слухають, він відповів – «Мамо на діти, ніколи не ображайтеся, бо як їх вчать так вони і роблять».
Чи би дали ви відповідь на те, де був Бог коли загинув ваш син?
«Богові видніше, деколи ми просимо життя, а Бог дає вічне життя, але ми того не розуміємо бо ми є бідні люди, де був Бог, Бог завжди був з нами, Він допускає певні труднощі, певно Він хоче випробувати нас. Я щаслива що мій син витримав цю ситуацію достойно і відійшов до вічності з молитвою, не з плачем і наріканням але з молитвою”
Надзвичайно трепетно було дивитися, на пані Марію, матір героя, яка змогла не зламатися та закритися після смерті свого сина, але знайти в собі сили написати книгу та розповідати іншим, незважаючи на біль, говорила, що тепер вважає за свою місію свідчити людям про свого сина, та разом про усіх воїнів, захисників нашої України.
Вірш Надії Брикайло про героя Івана Вітишина:
Звичайний хлопець зі звичайної родини.
Свої гріхи і свій набір чеснот.
Не клявся про любов до України.
Не бився в груди: «Я – найбільший патріот!»
Він – як усі – і мріяв, і кохав,
І донечкам бажав щасливу долю…
Звичайний хлопець. Та коли прийшла війна,
Він не ховався. Взяв у руки зброю
Було усяке… На війні, як на війні…
І смерть не раз у очі зазирала,
І страх, та ось настали дні,
Коли Івана Кіборгом назвали.
І хто придумав порівняння це?
Чи той хто нюхав порох, чи не нюхав?
Втирав Іван обвітрене лице.
Звичайний хлопець, просто сильний духом
…Його знайшли…Ніхто б не упізнав…
Під саркофагом із бетонної руїни
Він фото донечок в долоні затискав…
Звичайний хлопець.
Син своєї України!
