Курсовий вечір на тему Воскресіння Христового
Христос Воскрес! Світло, що долає віки: у Тернопільській семінарії відбувся курсовий вечір 3-го курсу 28 квітня 2026 року, коли Церква вшановує пам’ять святих апостолів Ясона і Сосіпатра та святителя Кирила, єпископа Турівського, у стінах Тернопільської вищої духовної семінарії панувала атмосфера особливого молитовного піднесення. Студенти 3-го курсу представили семінарійній родині курсовий вечір, присвячений головній події людської історії – Воскресінню Господньому. Свято зібрало численних гостей, серед яких – архиєпископ-емерит Василій Семенюк, ректор семінарії протоієрей Іван Римар, духовенство та брати-семінаристи.
Вечір розпочався з усвідомлення того, що Пасха – це не просто спогад про подію минулого, а жива реальність, що перемагає страх і темряву. Звертаючись до присутніх, вихованці наголосили: справжнє свято починається не на столі, а в серці, тому кожен крок важливо довіряти Богові. Архиєпископ Василій розпочав зустріч спільною молитвою та благословив учасників.
Центральною частиною вечора стала театралізована постановка. Двоє братів-семінаристів, знайшовши незвичайний годинник, стали учасниками дивовижної подорожі у минуле – крізь чотири епохи, що сформували розуміння Пасхи в традиції Церкви. Перша зупинка перенесла їх у часи до Христа, де вони стали свідками єврейської сім’ї, яка готувала традиційний седер. Через символи маци -хліба свободи – та марору – гірких трав рабства – розкрилася суть Песаху: залишити те, що тримає в неволі, вийти зі свого Єгипту, позбутися страху, гріхів і поганих звичок.
Та годинник не зупинявся. Наступна зупинка привела братів до самого серця історії – Голготи і Воскресіння. Дивлячись на Хресну Дорогу, вони поступово осягали те, чого не могли збагнути одразу: те, що на перший погляд здавалося слабкістю, насправді було безмежною Любов’ю, яка переображує світ. «Це не слабкість – це любов», – прозвучало зі сцени, і ця відповідь залишилася лунати в серцях глядачів.
Від таємниці Воскресіння подорож перенесла братів у 325 рік – до Першого Вселенського Собору в Нікеї. Перед глядачами постала жива дискусія єпископів, що ще недавно несли на тілі сліди переслідувань, а тепер під опікою імператора Костянтина разом шукали істину. Їхня суперечка щодо дати Пасхи завершилася не перемогою одного над іншим, а спільним рішенням: Пасха святкується в першу неділю після першого повного місяця весняного рівнодення та щоб не збігалася з єврейською Пасхою ( Песахом). Головне, що винесли брати з цієї сцени, – істина не в розрахунках, а в єдності всіх вірних у Христі.
Завершальна зупинка подорожі привела братів у часи князя Володимира Великого. Перед глядачами розгорнувся глибокий внутрішній конфлікт: старе язичницьке «я», заплямоване кров’ю і владою, зустрілося лицем до лиця з новою людиною, яка через каяття шукає Бога. «Слабкість – це жити і не мати сили змінитися», – ці слова князя пролунали як потужний заклик до кожного присутнього. Взявши пасхальний кошик, Володимир зробив свій вибір – і цей вибір виявився найсильнішим із усіх, що він коли-небудь робив. Повернувшись у теперішній час, брати-семінаристи усвідомили: їхня подорож – це не лише сон, а жива історія віри, яку вони, як майбутні священники, покликані нести світу.
На завершення вечора архиєпископ-емерит Василій Семенюк подякував 3-му курсу за глибокий зміст та цікаву форму виступу, відзначивши творчий підхід до оформлення запрошень та декорацій. Фінальне слово від братів прозвучало як сповідання і заклик: Христос воскрес! – і це не теорія, А віри жива семінарійна історія. Тож, браття, не лише книжки гортайте – Життям Воскреслого Христа являйте!
Вечір завершився спільним фото і залишив у душах кожного присутнього світлу надію – і живе запрошення жити по-пасхальному щодня. Воістину Воскрес! Кінець і Богу Слава!
